Словник Української Мови
Комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на впорядкування використання та охорону земель, регулювання земельних відносин, формування раціональних землекористувань і межування територій.
Галузь господарської діяльності, наукова дисципліна та практична діяльність, що займається вивченням, плануванням та організацією раціонального використання земельних ресурсів.
1. Стосовний до «Землі і волі» — таємної революційної народницької організації в Російській імперії 1870-х років, що виступала за селянську революцію та соціалістичні ідеали.
2. Характерний для ідеології, методів діяльності або періоду існування організації «Земля і воля».
1. Право на володіння землею або фактичне володіння земельною ділянкою як об’єктом власності.
2. Земельна власність, земельні угіддя, якими володіє певна особа, родина, організація або держава.
3. Історично — система або спосіб розподілу та належності землі в суспільстві (наприклад, приватне, громадське, державне землеволодіння).
1. Стосовний до землеволодільників, тобто осіб, які володіють великими земельними ділянками (зазвичай у контексті історичних або соціально-економічних відносин); властивий великим землевласникам.
2. Побудований на принципах або пов’язаний із системою великого приватного землеволодіння (наприклад, про латифундії, устрій).
1. Власник землі, особа, яка володіє земельною ділянкою або великими земельними угіддями; землевласник.
2. (Істор.) Представник привілейованого соціального стану, великий власник землі (поміщик, феодал).
1. Учасник або прихильник громадсько-політичного руху «Земля і воля» в Російській імперії другої половини XIX століття, що виступав за селянську революцію та соціалістичні ідеали.
2. У широкому сенсі — людина, яка бореться за земельні права селянства, за волю та соціальну справедливість.
1. Призначений для перевезення землі, ґрунту або сипучих будівельних матеріалів (про транспортний засіб, наприклад, самоскид).
2. Пов’язаний з процесом транспортування землі, що є частиною земляних робіт.
1. Спеціальний транспортний засіб (самоскид, вагон, баржа тощо), призначений для перевезення ґрунту, землі, породи під час земляних, гірничих, будівельних або меліоративних робіт.
2. Робітник, який займається вивезенням землі з кар’єру, котловану або іншого місця виїмки.
Жінка, яка володіє землею як приватною власністю; власниця землі.
1. Прилаганий, що стосується землевласника або землевласників, що належить до них; властивий землевласникам.
2. Заснований на приватній власності землі; такий, що характеризує соціальну верству землевласників або їхні інтереси.
3. Пов’язаний з володінням земельною власністю, землевласницькими правами та привілеями.