Словник Української Мови
1. Зміна іменників, прикметників, числівників та займенників за відмінками та числами; відмінювання.
2. У мовознавстві — сукупність граматичних категорій (відмінка, числа, роду) та парадигма форм, що виражають ці категорії у відмінних частинах мови.
3. У астрономії — одна з екваторіальних координат, що визначає кутове віддалення світила від небесного екватора.
1. Який піддався копченню (обробці димом або димним повітрям для консервації та надання специфічного смаку та аромату), закопчений.
2. Який набув певного кольору, вигляду або властивості внаслідок тривалого впливу диму, задимлений, закопчений.
1. (лінгвістика) Слово, що вказує на відмінювання іншого слова (наприклад, артикль у німецькій мові).
2. (інформатика, мовознавство) Програмний інструмент або алгоритм для автоматичного відмінювання слів (іменників, прикметників, займенників) за відмінками, числами, родами.
1. (док. викопатися) Вирити собі хід, яму для виходу назовні; вибратися з-під землі, з нори тощо.
2. (док. викопатися) Вириватися, витягуватися з землі (про рослини, коріння тощо).
3. (док. викопатися) Розмиваючись, утворювати заглиблення, яму (про ґрунт, дорогу тощо).
4. (док. викопатися) Розг. З великими труднощами звільнятися, вибиратися звідкись або позбуватися чогось.
1. Дістати щось із землі, риючи; відкопувати, виривати з корінням.
2. Видобувати корисні копалини з надр землі шляхом гірничих робіт.
3. Роблячи яму, заглиблення, утворювати її в землі; виривати.
4. Перен., розм. Старанно шукати, розшукувати, діставати (часто щось забуте, рідкісне або приховане).
1. Мінерал класу силікатів, рідкісний лужний амфібол, що кристалізується в моноклінній сингонії; зустрічається у вигляді волокнистих або стовпчастих агрегатів у пегматитах та метасоматичних породах.
2. Власна назва (топонім) для позначення геологічних об’єктів або родовищ, де був виявлений або переважає цей мінерал.
1. (про рибу, м’ясо тощо) Набути певних властивостей (смаку, аромату, довговічності) внаслідок тривалого копчення.
2. (переносно, розмовне) Стати дуже худим, змарнілим, виснаженим.
3. (переносно, розмовне) Довгим перебуванням у задимленому приміщенні насититися димом, пропахнути димом.
1. Втрата колишнього суспільного стану, становища, зниження соціального статусу особи чи групи, що часто супроводжується розривом зі своїм попереднім середовищем, втратою майна, професійних позицій та культурних орієнтирів.
2. У марксистській теорії — процес виходу представників певного соціального класу (найчастіше дрібної буржуазії, інтелігенції) зі свого класу та втрати характерних для нього економічних, політичних та ідеологічних ознак, часто внаслідок революційних змін або глибокої економічної кризи.
3. У ширшому, переносному значенні — моральний чи культурний занепад, деградація, втрата колишніх цінностей, принципів або якостей.
1. Піддати копченню (м’ясо, рибу тощо) для консервації та надання специфічного смаку й аромату.
2. Забруднити, покрити кіптявою, сажею внаслідок тривалого диміння або горіння.
3. Випалити, випарити вогнем або дуже високою температурою (переважно про порцеляну, кераміку, металеві вироби).
4. Розм. Вигнати, змусити покинути приміщення димом.
1. Офіційне або публічне оголошення, проголошення певних принципів, намірів, позицій або даних, часто у письмовій формі.
2. Заявлення в установленому порядку відомостей (про товари, доходи тощо) митним, податковим або іншим державним органам з метою контролю, обкладення зборами або статистичного обліку.
3. У мистецтві — навмисно підкреслена, демонстративна манера вираження почуттів або ідей у творі, що часто сприймається як менш натуральна.