Словник Української Мови
1. Патологічний, ірраціональний страх перед демонами, злими духами або потойбічними злими сутностями, що є різновидом специфічної фобії.
2. У ширшому, нефаховому вжитку — сильна відраза, побоювання антипатія до всього, що пов’язане з демонами або демонічним.
1. Розлитися, пролитися (про рідину).
2. Розповсюдитися, поширитися (про світло, запах тощо).
3. Виявитися, проявитися у повній мірі (про почуття, стан).
4. Розмовне: вийти з берегів, розлитися (про річку, озеро).
Процес усунення монополії або обмеження монопольного становища на ринку, спрямований на створення умов для конкуренції.
Сукупність економічних, правових та організаційних заходів держави, спрямованих на подолання монополізму та розвиток конкурентних відносин у різних галузях господарства.
1. (перехідне) Вилити рідину з посудини, звільнити ємність від вмісту; також — пролити, розлити рідину.
2. (переносне, перехідне) Виразити, виявити у словах, діях (почуття, емоції, думки).
3. (техн., перехідне) Виготовити, отримати виливкою (металеву деталь тощо).
Психічний розлад, що проявляється у хворобливій вірі в одержимість демонами або злими духами та у відчутті себе одержимим ними.
У ширшому, вживаному переважно в історичному контексті значенні — масове явище віри в одержимість демонами, що супроводжувалося епідемією підозр у чаклунстві та переслідуванням відьом (особливо в Європі XVI–XVII століть).
1. Який має форму вилки, схожий на вилку; розгалужений, роздвоєний.
2. Про роги оленя, лося тощо: що має розгалуження, відростки.
1. Наука або система вірувань, що вивчає демонів, злих духів, їхню природу, класифікацію, вплив на людину та способи протидії їм.
2. Розділ релігієзнавства, теології або міфології, присвячений дослідженню образів демонічних істот у віруваннях, фольклорі та релігійних текстах різних культур.
3. Сукупність міфів, переказів і уявлень про демонів у певній культурній чи релігійній традиції (наприклад, християнська демонологія, слов’янська демонологія).
1. Який за формою нагадує вилку, тобто має кілька роздвоєних або розгалужених кінців, що відходять від спільної основи.
2. (В анатомії) Стосовно кісток або хрящів, що мають дві розходяться гілки, схожі на вила (наприклад, вилкоподібний хрящ гортані).
1. Релігійне поклоніння демонам або злим духам як божествам, що є центральною практикою деяних оккультних та сатанинських вірувань.
2. У ширшому, переносному значенні — надмірне захоплення або ідолопоклонство перед злими, руйнівними силами або особами, що втілюють зло.
1. Стосовний до міста Вилка (Вилків) або його мешканців; властивий йому, що походить звідти.
2. Стосовний до села Вилка (Вилків) або його мешканців; властивий йому, що походить звідти.
3. Стосовний до селища Вилка (Вилків) або його мешканців; властивий йому, що походить звідти.