демон

1. У міфології, релігії та фольклорі — зла, нечиста духа, злий дух, що вважається втіленням темних сил, спокусником і шкідником для людини; чорт, диявол, біс.

2. У переносному значенні — про людину, яка своїми вчинками, характером чи зовнішнім виглядом нагадує міфічного злого духа; неспокійну, рухливу, злісну або грізну особу.

3. У художній літературі та образній мові — внутрішній голос, пристрасть, нав’язлива думка або почуття, що володіють людиною (наприклад, демон сумніву, демон творчості).

4. У давньогрецькій міфології — дух, посередник між богами та людьми, що не обов’язково є злим (наприклад, демон-охоронець — «даймон»).

Приклади:

Приклад 1:
хоча не виключене, що заради Марисі, аби їй зробити цим бодай невеличку приємність, він, може, якось і добіг би цього кута, якби Ольга щоразу, і то, як на лихо, саме тоді, коли він сповнювався найкращими намірами, не дратувала його ніби навмисною різкістю й нетерпимістю, за якими вищирювався, як на Ковжуна, найнестерпніший демон, — демон повчати інших, хоча сама Ольга не терпіла повчань, — наслідком чого не тільки Ковжун не знаходив з нею спільної мови, — адже, крім Ларисі, її справді ніхто не терпів, що Ольга зараховувала на карб людської зіпсованости, а не своєї вдачі, — а й її власний чоловік, здавалося б, уже такий смиренний нерушвода, байдуже, що юрист, Сидір Погорільний, царство йому небесне, узяв з нею офіційно розлуку, навіть не дочекавшися народження єдиного сина, який згодом на честь матері звів прізвище рано померлого батька до літери «П» з крапкою й рискою перед прізвищем «Токмина», що ним Яків тільки й підписувався, без огляду на те, що матір, ім’ям якої Якова дражнили ще в гімназії, ніби наперед запрограмовуючи його долю й тому й називаючи його не по-батькові Сидоровичем, а — Ольговичем, майже не опікувалася своїм нащадком, — аби на старощах, ані трохи не подобрішавши до відданого Якова, любленого студентами викладача, знаного професора-орнітолога, доктора наук і почесного члена різних українських та іноземних закладів і товариств, Якова, що його Ольга не тільки перед знайомими, а й у прилюдних виступах, де Токмина все ще вряди-годи виголошувала не надто блискучі, але завжди посутні, хоч і зайво кусючі доповіді з не меншим запалом, ніж за молодости, обзивала дурнем щоразу, як Яків їй чимось не догоджував, — цілковито розмагнітилася на онуках? — чи це так уже сама природа урядила, аби на онуках тануло й найчерствіше серце?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Ось між чільними вже Авірон Червоніє з досади, А середнім щось шепче Датан, Лихий демон громади. IV «Вчора ви, небожата мої, Раду радили глупу; Се хотів я сказать вам тепер Замість першого вступу.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 3:
Голос Я Азазель, Темний демон пустині. XIV Було темно.
— Франко Іван, “Мойсей”