Словник Української Мови
Емболалія — у лінгвістиці: зміна значення слова, при якій воно починає позначати дію, протилежну до початкової (наприклад, латинське «hostis» — «чужинець» набуло значення «ворог»).
Емболалія — у медицині: рідкісний термін-синонім для поняття «емболія» — раптова закупорка судини емболом (тромбом, повітряною краплею, частинкою жиру тощо), що занесений током крові.
1. (лінгв.) Повторення одного й того самого звуку, складу, слова або словосполучення в тексті з метою посилення виразності, створення певного ритму або емоційного навантаження; стилістична фігура, що полягає в навмисному подвоєнні мовних одиниць.
2. (заст.) Дія за значенням дієслова «вторувати»; супроводження, підспівування або підгравання головній мелодії, партії.
1. Хімічний елемент, інертний газ без кольору, запаху та смаку, з атомним номером 2, позначається символом He; найлегший із благородних газів, другий за поширеністю елемент у Всесвіті після водню.
2. Легкий газ, що отримується з природних джерел, використовується для наповнення повітряних куль та аеростатів, у якості охолоджувача в наукових дослідженнях, у зварюванні та в інших технологічних процесах.
1. У медицині — патологічне утворення (кров’яний згусток, крапля жиру, повітряна бульбашка тощо), що циркулює кровоносною або лімфатичною системою та може викликати закупорку судини (емболію).
2. У техніці — деталь, що виконує роль заслінки, заглушки або запобіжного клапана в гідравлічних та пневматичних системах.
Вторсировина — матеріал, що утворився після використання первинної продукції та придатний для повторного застосування у виробництві як замінник або добавка до первинної сировини (наприклад, макулатура, брухт кольорових металів, склобій).
Вторсировина — будь-які відходи виробництва та споживання, які можуть бути використані повторно як сировина для створення нової продукції.
1. (у спеціальному вжитку) Процес створення копії, дубліката або повторення чогось, зокрема в техніці, мистецтві або інформаційних технологіях.
2. (у розмовній мові) Дія за значенням дієслова «второвувати»; повторення, відтворення чи копіювання дій, слів, матеріалів.
Властивість або якість того, що є емблематичним; символічність, умовність, здатність служити яскравим символом, наочним утіленням певної ідеї, явища або групи.
У мистецтві та літературі: характерна риса твору, образу або деталі, що має виразне алегоричне або символічне значення, часто закріплене традицією.
1. У Стародавній Греції, зокрема в Афінах, — вищий судовий орган, що складався з обраних громадян і розглядав цивільні та кримінальні справи; народний суд.
2. Приміщення, де відбувалися засідання цього суду.
Второваність — властивість за значенням дієслова “вторувати”; повторюваність, подвійність, наявність двох однакових або подібних елементів, явищ, ознак.
1. Який є емблемою, символом чогось; символічний, знаковий.
2. Який містить емблеми, складається з емблем; притаманний емблемі.
3. У мистецтві: такий, що належить до емблематики — системи символічних зображень, що мають алегоричний сенс.