Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “втримувати”; утримання когось або чогось на місці, недопущення руху, падіння, виходу тощо.
2. Обмеження, стримування прояву якихось почуттів, бажань, дій.
3. Утримання, збереження в своєму розпорядженні чужого майна, коштів або утримання від виплати належних комусь грошей.
4. У техніці — стан або дія, коли механізм, пристрій або система підтримуються в певному положенні або режимі роботи.
Емболіт — рідкісний мінерал, гідроксид-хлорид міді з хімічною формулою Cu₂₅Cl(OH)₄₃·2H₂O, що утворює кристали синьо-зеленого кольору.
Емболіт — штучний або природний мінерал, що є ізоморфною сумішшю (твердим розчином) хлориду срібла (кераргіриту, AgCl) та бромиду срібла (бромаргіриту, AgBr).
1. Музичний духовий інструмент з родини мідних, різновид басової та контрабасової туби, що має вигляд широкої спірально згорнутої трубки з розтрубом, призначений для виконання басової партії в духовому оркестрі.
2. У давньогрецькій міфології — гора в Беотії, яка вважалася місцем перебування Аполлона та муз; символ поетичного натхнення.
1. Дія за значенням дієслова «втримати»; утримання, збереження чогось у попередньому стані або положенні, недопущення змін, падіння, руху тощо.
2. Утримання, забезпечення когось коштами для життя, матеріальне утримання; також сума коштів, що виділяється на цю мету.
3. У праві: примусове утримання особи або майна; запобіжний захід, що полягає в поміщенні під варту.
1. Властивість або стан того, що є втратним; здатність призводити до втрат, збитків.
2. У фінансах та економіці — показник, що характеризує рівень збитковості (наприклад, кредитного портфеля, інвестиційного проекту).
3. У страхуванні — розрахункова ймовірність настання страхового випадку та розміру майбутніх виплат.
Емболотерій — вимерлий рід великих травоїдних ссавців ряду диноцерат, що існував у пізньому еоцені на території сучасної Центральної Азії (Монголія). Характеризувався масивним тілом, короткими стовпоподібними кінцівками та парними рогоподібними виростами на передній частині черепа.
1. Дія за значенням дієслова “втрачати”; позбавлення когось або чогось, лишення, утрата.
2. Те, що втрачено, збитки, шкода (часто у множині).
3. Загиблі або поранені військовослужбовці внаслідок бойових дій, а також знищена техніка, спорядження тощо (зазвичай у множині).
4. Кількість енергії, що переходить у корисну роботу або інші види енергії (у техніці, фізиці).
Гелікогіра — рід викопних морських двостулкових молюсків родини Limidae, що існував у крейдовому періоді.
1. Дія за значенням дієслова втрачати; позбавлення когось або чогось, перехід чогось у чуже володіння або зникнення.
2. Те, що втрачено; особа або предмет, яких позбулися, які зникли або загинули.
3. Зменшення, збиток, шкода, які виникають у результаті такої дії.
4. У техніці, енергетиці тощо: частина енергії, потужності, речовини, що марно витрачається або розсіюється в процесі роботи.
5. У фінансах, економіці: перевищення витрат над доходами; збиток.
Ембололалія — це патологічна мовна особливість, яка полягає у мимовільному, нав’язливому та часто повторюваному вимовлянні одних і тих самих слів, фраз або складів, що не мають значення в даному мовленнєвому контексті.
Ембололалія — це симптом деяких психічних або неврологічних розладів (наприклад, синдрому Туретта, шизофренії), що проявляється як автоматичне вставляння в мовлення зайвих, стереотипних слів або вигуків.