гелікон

1. Музичний духовий інструмент з родини мідних, різновид басової та контрабасової туби, що має вигляд широкої спірально згорнутої трубки з розтрубом, призначений для виконання басової партії в духовому оркестрі.

2. У давньогрецькій міфології — гора в Беотії, яка вважалася місцем перебування Аполлона та муз; символ поетичного натхнення.

Приклади вживання слова

гелікон

Приклад 1:
Наша святиня не ти, наша любов — Гелікон». «ДА НЕ БУДЕТ БЬГСТВО ВАШЕ В ..» Поки лютує зима шалена, моряк не відв’язує, човнів, А чекає лагідної погоди, тихої весни.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”