Древослів

Словник Української Мови

маруся

[mɑrusjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Народна, зменшувально-пестлива форма жіночого імені Марія.

  2. (кап.) Назва популярного в Україні сорту винограду з рожевими ягодами, а також вина, виготовленого з нього.

  3. (іст.) Народна назва важкого гарматного воза або артилерійського знаряддя в армії Української Народної Республіки та повстанських загонах.

  4. (перен., розм.) Ласкаве або жартівливе позначення будь-якої машини, механізму або пристрою (наприклад, автомобіля, мотоцикла).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. маруся, р. марусі, д. марусі, з. марусю, о. марусею, м. марусі, к. марусю

Приклади з художньої літератури

  • Ну, ті сказали, що Маруся — відьма,
    що у Полтаві гіршої нема,
    що всі це знають, і по ній це видно,
    і що вона ж співала і сама:
    “Котра дівчина чорні брови має,
    то тая дівчина усі чари знає”.
    І то ж вона наврочила, нівроку,
    що покалічив Савку Саврадим.
    Уміє перекинутись в сороку,
    а то виходить з комина, як дим.
    — Ліна Костенко
  • ЧурайМаруся, що його любила,
    любила, справді, вірно і давно,
    тоді його із ревнощів убила,
    підсипавши отруту у вино.
    — Ліна Костенко
  • Історичний роман у віршах
    ЯКБИ ЗНАЙШЛАСЬ
    НЕОПАЛИМА КНИГА
    Розділ І
    Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту.
    Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою.
    Плавились бані дерев’яних церков.
    Вітер був сильний. Полум’я гуготіло.
    І довго ще літав над руїнами магістрату
    легенький попіл
    спалених паперів —
    всіх отих книг міських Полтавських,
    де були записи поточних судових справ.
    Може, там була і справа Марусі Чурай–
    Може, тому і не дійшло до нас
    жодних свідчень про неї,
    що книги міські Полтавські “през войну,
    под час рабованя города огнем спалени”-
    А що, якби знайшлася хоч одна,—
    в монастирі десь або на горищі-
    Якби вціліла в тому пожарищі —
    неопалима — наче купина-
    І ми б читали старовинний том,
    де писар вивів гусячим пером,
    що року божого такого-то, і місяця такого-то, і дня,
    перед Мартином Пушкарем, полковником,
    в присутності Семена Горбаня,
    що був на той час війтом у Полтаві,
    перед суддею, богом і людьми
    Чурай Маруся — на підсудній лаві,
    і пів-Полтави свідків за дверми.
    — Ліна Костенко

Більше записів