Словник Української Мови
Рівноколірність — властивість за теорією графів, коли всі вершини графа пофарбовані в однакову кількість кольорів за певних умов, або стан, коли дві множини вершин графа мають однакову кількість різних кольорів при правильному розфарбуванні.
Рівноколірність — у математичній логіці та теорії моделей — властивість двох множин, що мають однакову кількість реалізованих n-кількісних типів для всіх натуральних n.
1. (діал.) Велика купа сіна, соломи або снопів, складених для зберігання на полі або току; стіг.
2. (перен., рідко) Велика, безладня купа чогось; нагромадження.
1. Який має однакові можливості, шанси або ймовірність настання, реалізації з кимось, чимось іншим.
2. У теорії ймовірностей: такий, що характеризується однаковою ймовірністю появи кожного з можливих результатів випадкового експерименту (про події, елементарні результати).
Омефін — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, колишній населений пункт (нині не існує), що входив до складу Богородчанського району.
Омефін — власна назва річки в Україні, лівої притоки Бистриці Солотвинської (басейн Дністра), що протікає територією Івано-Франківської області.
1. (у теорії ймовірностей) Властивість елементарних подій (наслідків) випадкового експерименту, коли жодна з них не має переваги перед іншими за можливістю з’явитися, тобто всі вони є рівно можливими.
2. (у соціальних науках) Рівний доступ усіх членів суспільства або соціальної групи до певних благ, можливостей, ресурсів або прав, незалежно від їхнього походження, статі, віросповідання тощо; принцип, що забезпечує таку рівність.
1. (Про географічні об’єкти) Такий, що з певних боків оточений водою, межує з водним простором.
2. (Про частину суші, берег) Такий, до якого прилягає, який обтікає вода.
Про такий вірш, у якому наголоси розташовані однаково в усіх рядках, з однаковою кількістю наголошених складів у кожному рядку.
1. Дія за значенням дієслова “омивати” — очищення водою або іншою рідиною; обмивання.
2. (у медицині) Процедура промивання, очищення порожнини тіла, рани чи органу (наприклад, шлунка, кишечника) спеціальним розчином.
3. (переносне значення, рідко) Очищення, звільнення від чогось (наприклад, від гріхів, провин).
1. Властивість, за якої всі склади в слові або в певному типі слів мають однакову силу вимови, тобто не виділяються наголосом; відсутність фіксованого наголосу в акцентній системі мови.
2. У фонетиці та акцентології — акцентна парадигма або модель, характерна для деяких мов (наприклад, полабської) або окремих груп слів, де наголос не закріплений за певним складом, а може падати на різні склади в різних формах слова або в різних словах однієї парадигми.
1. (геометрія) Про фігуру або тіло: такий, що має однакові осі симетрії або рівні за довжиною головні осі.
2. (техніка) Про деталі, механізми або конструкції: такий, що має співпадаючі або паралельні осі обертання або симетрії.