омет

1. (діал.) Велика купа сіна, соломи або снопів, складених для зберігання на полі або току; стіг.

2. (перен., рідко) Велика, безладня купа чогось; нагромадження.

Приклади:

Приклад 1:
[360] Омет — полá. [361] Єрмон (Хермон) — гора висотою 2814 м, найвища точка гірського пасма Антиліван.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”