Словник Української Мови
1. Гора в Греції, найвища в країні, яка в давньогрецькій міфології вважалася місцем перебування верховних богів на чолі із Зевсом.
2. У переносному значенні — світ, сфера перебування богів, небеса; також символ недосяжності, висоти.
3. Переносно — вищі, найвищі кола якогось суспільства, професійного середовища або мистецтва (наприклад, літературний олімп, політичний олімп).
1. Риторизм — це стиль мовлення або письма, що характеризується надмірним використанням риторичних прийомів, фігур, пафосу та емоційності, часто у штучний спосіб, з метою переконання або впливу на слухача чи читача.
2. Риторизм — це вислів, фраза або мовний зворот, який є характерним для риторики як мистецтва красномовства або належить до її стилістичного інструментарію.
3. Риторизм — це поняття, що вказує на формальну, зосереджену на формі, а не на змісті, природу висловлювання, де логічні аргументи поступаються місцем емоційному та художньому оформленню мови.
1. Теорія красномовства, мистецтво публічного виступу, що вивчає закони побудови та засоби ефективної передачі художньо-виразного мовлення з метою переконання слухачів.
2. Навчальна дисципліна, що викладає цю теорію та практику ораторського мистецтва.
3. Перен. Порожнє, неґрунтовне красномовство, засноване на формальних прийомах, яке має на меті лише зовнішній ефект.
1. Міжнародні спортивні змагання, що проводяться кожні чотири роки за традицією Стародавньої Греції та об’єднують різні види спорту; Олімпійські ігри.
2. Змагання (часто багатоетапні) з певного навчального предмета або галузі знань серед учнів чи студентів для виявлення обдарованості.
3. У Стародавній Греції — чотирирічний проміжок між Олімпійськими іграми, що слугував одиницею літочислення.
1. Стосунковий до риторики, пов’язаний з нею; характерний для риторики.
2. Побудований на риториці; перевантажений художніми засобами, пафосний, красномовний, але часто малосуттєвий.
3. (Про питання) Такий, що не потребує відповіді, оскільки вона очевидна або в ньому міститься твердження; питальний лише за формою.
1. Стосунний до Олімпійських ігор, пов’язаний з ними; такий, що відбувається в рамках Олімпіади.
2. Стосунний до олімпіади (змагання, конкурсу) у якій-небудь галузі знань, що має форму інтелектуальних змагань; такий, що проводиться як олімпіада.
1. Властивість мовлення, що характеризується використанням засобів та прийомів красномовства для емоційного та переконливого впливу на слухача; насиченість мови художньо-виражальними засобами, фігурами, тропами.
2. Умовність, нещирість висловлювань, що мають на меті лише зовнішній ефект; пустопорожнє красномовство, позбавлене глибокого змісту.
1. У давньогрецькій міфології — один з дванадцяти верховних богів, які мешкали на горі Олімп.
2. Учасник Олімпійських ігор, спортсмен, який бере участь у змаганнях олімпійського рівня.
3. Переносно: видатний діяч у якій-небудь галузі, людина, яка досягла вершин у своїй справі.
1. У спосіб, властивий риториці; згідно з правилами красномовства або ораторського мистецтва.
2. Уживається для позначення питання, що не потребує відповіді, а має на меті звернути увагу, підкреслити думку або викликати емоційну реакцію; фігурально.
Донька олімпійця (учасника Олімпійських ігор Стародавньої Греції).
Донька Олімпіана (чоловіче ім’я).