риторика

1. Теорія красномовства, мистецтво публічного виступу, що вивчає закони побудови та засоби ефективної передачі художньо-виразного мовлення з метою переконання слухачів.

2. Навчальна дисципліна, що викладає цю теорію та практику ораторського мистецтва.

3. Перен. Порожнє, неґрунтовне красномовство, засноване на формальних прийомах, яке має на меті лише зовнішній ефект.

Приклади вживання

Приклад 1:
ритмомелодика арифметика поетика риторика Загальне: враження повної виснаженості. Девальвація високого слова: писати якомога непоетичніше.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Це — риторика утилiтарного походження. Ну i що ж. З Карком спiльного — нiчого, а з новелою — багато, з життям — теж багато.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Приклад 3:
Це риторика, фразерство. — I тут же скинулась: — Проте я кажу неправду.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |