1. У спосіб, властивий риториці; згідно з правилами красномовства або ораторського мистецтва.
2. Уживається для позначення питання, що не потребує відповіді, а має на меті звернути увагу, підкреслити думку або викликати емоційну реакцію; фігурально.
риторично
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— риторично запитував філософ.— Якщо ж людям не вистачає, то як може вистачати володареві?» (Луньюй, XII, 9). Проте взаємоповага між монархом і низами можлива, на думку Конфуція, лише в тому разі, якщо монарх буде освіченою, гуманною особою, одним словом — «благородним».
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Вер сподобалась надзвичайність і своєрідність Серафікусових думок про кохання, — все це було ефектно, парадоксально й риторично, — але вона була зовсім незадоволена з його поводження. Вер була певна, що вся Серафікусова розмова була скерована лише на те, щоб привід поцілувати її.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: прислівник () |