Особа, яка готує та захищає дисертацію для здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук.

1. Властивість наукової роботи (дисертації) відповідати встановленим вимогам, що дає підставу для її захисту з метою отримання наукового ступеня; придатність дисертації до захисту.

2. (У переносному значенні) Серйозність, ґрунтовність, вагомість; така якість чого-небудь, що дозволяє розглядати це як самостійну, значущу тему для обговорення або дослідження.

Дисергазія — власна назва наукової організації, зокрема, повна назва Національного центру «Дисергазія» — установи, що займається зберіганням, обліком та науково-технічною обробкою документів, пов’язаних з присудженням наукових ступенів в Україні (дисертацій, авторефератів, рішень вчених рад тощо).

Дисепімент — власна назва філософського та політичного руху, заснованого на початку XXI століття, який критикує сучасну технологічну цивілізацію, її вплив на людину та природу, і пропонує радикальне переосмислення прогресу та способу життя.

Дисепімент — власна назва літературного та громадського руху, пов’язаного з однойменною книгою або маніфестом, що розвиває ідеї відмови від технологічного детермінізму та споживацтва на користь більш органічного, повільного та етичного існування.

1. Особа, яка не згодна з офіційною політичною лінією, громадською думкою або догматами правлячої групи, релігії чи ідеології; інакодумець, опозиціонер (особливо в тоталітарних суспільствах).

2. У конкретному історичному контексті — учасник руху опору та правозахисної діяльності в колишньому СРСР та країнах соціалістичного табору, який відкрито виступав проти комуністичної диктатури та порушень прав людини.

1. Розбіжність думок, поглядів або позицій; відсутність згоди, єдності в оцінці явища, ситуації чи питання, що часто є результатом свідомого незгоди з панівною думкою.

2. У політичній та соціальній філософії — концепція, що визнає конфлікт і розбіжності постійними та конструктивними елементами суспільства, протиставляючись консенсусу.

1. Медичний термін, що означає порушення здатності розуміти або використовувати символи (письмові, цифрові, музичні тощо), яке виникає внаслідок ураження головного мозку.

2. У психології та психіатрії — розлад мислення, при якому порушується асоціативний зв’язок між поняттями та їх словесними позначеннями, що призводить до неможливості адекватно називати предмети або розуміти значення слів.

1. Поширення, розповсюдження (часто наукових знань, ідей, технологій тощо).

2. У медицині — рознесення збудників інфекційної хвороби або пухлинних клітин з первинного вогнища по всьому організму.

3. У ботаніці — природне розсіювання насіння або спор рослин.

Диселан — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (з 2020 року — Ізмаїльському районі).

1. Розтин організму або його частин з метою вивчення будови, функцій або причин захворювання; анатомічне дослідження.

2. У хірургії — розділення, роз’єднання тканин під час операції.

3. Детальний, критичний аналіз, розгляд чого-небудь по складових частинах.