1. Який має злий, уїдливий язик; схильний до злих насмішок, образ, пліток; уїдливий, злосливий.
2. Який містить злі, образливі слова; уїдливий, образливий (про висловлювання, мову тощо).
-
злощастя
1. Велике нещастя, горе, біда, які спричиняють страждання або мають тяжкі наслідки.
2. (у переносному значенні) Про людину, яка приносить нещастя, біду; невдаха.
-
злощасність
1. Властивість або стан того, що є злощасним; нещаслива доля, недоля, лихо.
2. (у прямому значенні) Нещасний випадок, прикрість, невдача.
-
злощасно
1. У спосіб, що приносить нещастя, біду; нещасно, згубно.
2. У спосіб, що свідчить про нещастя, біду; зловісно, зловісним чином.
-
злощасний
1. Який приніс або зазнав нещастя, лиха; нещасний, прикметний лихом.
2. Який викликає нещастя, лихо; згубний, фатальний.
3. Який викликає співчуття через своє нещастя; жалюгідний, нещасний.
-
злочинство
1. Суспільно небезпечне протиправне діяння (дія або бездіяльність), вчинення якого передбачено кримінальним законом під загрозою покарання.
2. Сукупність усіх злочинів, кримінальних правопорушень у певному місці або за певний період; кримінальна злочинність.
3. Розм. Злісний, злочинний вчинок; злочин.
-
злочинність
Сукупність усіх злочинів, скоєних у певному місці за певний період, а також соціальне явище, що характеризується поширеністю та рівнем цих протиправних дій.
Здатність, схильність до вчинення злочинів; кримінальна поведінка.
-
злочинно
1. Прислівник до слова “злочинний”; так, як властиво злочинцю або злочину; беззаконно, протиправно, кримінально.
2. У значенні присудкового слова: свідчить про наявність ознак злочину; є злочинним.
-
злочинниця
Жінка або дівчина, яка вчинила злочин, порушила закон; жіночий відповідник до слова “злочинник”.
-
злочинницький
Який стосується злочинців або злочинності, властивий злочинцям.
Який здійснює злочини, пов’язаний із злочинною діяльністю.
Який має на меті здійснення злочину, кримінальний.