1. Який приніс або зазнав нещастя, лиха; нещасний, прикметний лихом.
2. Який викликає нещастя, лихо; згубний, фатальний.
3. Який викликає співчуття через своє нещастя; жалюгідний, нещасний.
Словник Української Мови
Буква
1. Який приніс або зазнав нещастя, лиха; нещасний, прикметний лихом.
2. Який викликає нещастя, лихо; згубний, фатальний.
3. Який викликає співчуття через своє нещастя; жалюгідний, нещасний.
Приклад 1:
Вже допомагаючи нам всістись до фіакра, отець Йосиф простягнув Аделі той злощасний гребінь із цикадою.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”