Словник Української Мови
1. Розпадатися на окремі частини, втрачати цілісність, зв’язність (про предмет, матеріал, ґрунт тощо).
2. Розходитися, відокремлюватися один від одного (про людей, тварин, предмети, що були разом).
3. Розривати стосунки, припиняти спільне життя або близькі зв’язки (подружжя, закохані).
1. Офіційне письмове повідомлення, сповіщення, яке надсилається установою, організацією або службовою особою для інформування про щось (наприклад, про виклик, сплату, наказ).
2. Документ, що підтверджує факт отримання поштового відправлення або грошового переказу адресатом; розписка.
3. Застаріле: усне або письмове повідомлення, звістка, новина.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “оповість” — невелике оповідання, коротка розповідь, частіше казкового або побутового характеру.
2. Уживається як власна назва (з великої літери “Оповісточка”) для позначення літературного твору, збірки оповідань або серії публікацій, що мають характер невеликих за обсягом істинних або вигаданих історій.
1. Розкритися, розкриватися надмірно широко, незграбно (про рот, губи, вії тощо).
2. Розкритися, розкриватися від удару або тиску, утворивши тріщину, щілину (про предмети).
3. Розкритися, розкриватися, розпукнутися (про рани, нариви, пухирі).
1. Розділити, розкрити щось, що було зімкнуте або з’єднане, часто з прикладенням зусиль або з пошкодженням цілісності.
2. Розкрити, розтулити (очі, рота), зазвичай широко або від сильного враження (здивування, страху тощо).
3. Розірвати, пошкодити оболонку, шкірку чогось; розколоти (наприклад, горіх).
4. Розбити, пошкодити до крові (частину тіла, переважно в результаті удару); розсікти.
1. Літературний твір середнього обсягу, що розповідає про послідовність подій у житті персонажів, з більш складною структурою, ніж оповідання, але менш масштабною, ніж роман.
2. Уживається як синонім до слова «повість».
3. (застаріле) Усне або письмове повідомлення, розповідь про якісь події; те саме, що оповідання.
1. Дія за значенням дієслова “оповіщати”; повідомлення, сповіщення когось про щось.
2. (як термін) Офіційне письмове або усне повідомлення, сповіщення, часто у діловому чи службовому обігу.
3. (застаріле) Розповідання, переказ подій; оповідання.
Втратити почуття любові до когось, перестати кохати.
1. Повідомляти когось про щось, доводити до чиєїсь відомості, зазвичай офіційно або публічно.
2. Оголошувати, проголошувати щось, робити загальновідомим.
3. Попереджати про щось, сигналізувати (наприклад, звуком або знаком).
1. Який перестав кохати, втратив почуття любові до когось; розкоханий.
2. Який перестав подобатися, втратив привабливість, інтерес; розмилений.