1. (про рослини) набути блідо-жовтого (полового) кольору, пожовкнути.
2. (переносно, розмовне) збліднути від переляку, хвороби тощо; виглядати знесиленим, в’ялим.
-
заполовіти
1. Стати половим, набути полового (жовтуватого) відтінку; пожовтіти, збліднути.
2. (переносно) Стати блідим, збліднути (переважно від сильних почуттів, хвороби тощо).
-
запола
Запола — власна назва села в Україні, розташованого в Білоцерківському районі Київської області.
-
запозичуватися
1. (про мовні одиниці, культурні явища тощо) Переходити з однієї мови чи культури в іншу в результаті запозичення; ставати запозиченим.
2. (рідко, про людину або організацію) Брати щось у позику, позичатися.
-
запозичувати
1. Брати щось у когось на певний час із зобов’язанням повернути; позичати.
2. Переносити до своєї мови, культури, системи знань елементи (слова, поняття, технології, звичаї тощо) з іншої мови, культури, системи; запозичати.
-
запозичитися
1. (про мову, слово, вираз) Увійти до складу мови, стати запозиченим; закріпитися в мові внаслідок запозичення з іншої мови.
2. (рідко, про явище, звичай тощо) Поширитися, перейнятися внаслідок запозичення з іншої культури, середовища.
-
запозичити
1. Узяти на певний час у когось гроші, якусь річ, знання тощо з умовою повернення або зобов’язанням відплатити, віддячити; позичити.
2. У мовознавстві: взяти та почати використовувати в своїй мові слова, словосполучення, граматичні елементи, ритміко-синтаксичні конструкції тощо з іншої мови.
3. Перен. Засвоїти, перейняти у кого-, чогось якісь риси, властивості, ідеї, досвід, художні прийоми тощо.
-
запозиченість
1. Наявність запозичень (слів, виразів, мовних явищ) у складі певної мови або в окремому тексті.
2. Властивість мовної одиниці, що вона є запозиченою з іншої мови.
-
запозичення
1. Дія за значенням дієслова “запозичити”; отримання чогось на певний час із зобов’язанням повернути.
2. (У мовознавстві) Елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція тощо), що перейшов у дану мову внаслідок мовних контактів та асимілювався в ній.
3. (У переносному значенні) Використання, перенесення в свою діяльність ідей, образів, тем, технічних або культурних досягнень, створених іншими.
-
запозичений
1. Який був взятий, перейнятий у когось, від когось або десь; позичений, запозичений.
2. Про мовні одиниці (слова, словосполучення, морфеми тощо): який перейшов з однієї мови в іншу внаслідок мовних контактів і культурного впливу; іншомовного походження.