Значення
-
Дія за значенням дієслова “запозичити”; отримання чогось на певний час із зобов’язанням повернути.
-
(У мовознавстві) Елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція тощо), що перейшов у дану мову внаслідок мовних контактів та асимілювався в ній.
-
(У переносному значенні) Використання, перенесення в свою діяльність ідей, образів, тем, технічних або культурних досягнень, створених іншими.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. запозичення, р. запозичення, д. запозиченню, з. запозичення, о. запозиченням, м. запозиченні, к. запозичення