Древослів

Словник Української Мови

  • оторочити

    1. (спеціально) нанести отори (концентричні кільцеподібні борозни) на внутрішню поверхню ствола гармати або іншої артилерійської системи для збільшення міцності.

    2. (переносно, рідко) обвести, окреслити чіткою лінією, контуром, ніби утворюючи борозну.

  • рятунковий

    1. Призначений для рятування людей або майна у надзвичайних ситуаціях, нещасних випадках, катастрофах.

    2. Стосовний до організації, засобів або дій, спрямованих на надання допомоги та порятунку.

    3. Який вживається, застосовується для порятунку, виведення з небезпечного стану.

  • оторочитися

    1. (діал.) Оточити себе чимось, обгорнутися, обмотатися (одягом, тканиною тощо).

    2. (перен., рідк.) Оточити себе людьми, опинитися в оточенні когось.

  • рятунок

    1. Дія за значенням дієслова рятувати; порятунок, спасіння від небезпеки, знищення, загибелі.

    2. Те, що рятує, забезпечує порятунок; засіб для порятунку, вихід із скрутного становища.

    3. (у спеціальних термінах) Комплекс заходів, спрямованих на усунення загрози життю та здоров’ю людей, ліквідацію небезпеки, збереження матеріальних цінностей (наприклад, аварійно-рятувальні роботи).

  • оторочка

    1. Зменшувальна форма до слова “отóра”: вузька смужка тканини, шкіри тощо, якою обшивають краї одягу, взуття або інших виробів для оздоблення чи міцності.

    2. У медицині — патологічне утворення, обмежене валиком (набряклим краєм) навколо рани, виразки або іншого ураження шкіри чи слизової оболонки.

    3. У техніці та будівництві — додатковий елемент у вигляді смуги, планки, бордюру, що обрамляє або захищає край основної деталі, конструкції.

  • ряхатися

    1. (розм.) Швидко рухатися, бігти, мчати; поспішати, квапитися.

    2. (перен., розм.) Активно та енергійно діяти, працювати, кидатися у справу.

  • оторочкуватий

    Від слова “оторочка” — зменш.-пестл. форма до “оторока”.

    1. (Про людину) Такий, що нагадує отрока; юний, молодий, підліткового віку.

    2. (Перен., рідко) Такий, що має риси недосвідченості, наївності, властиві юнакові; незрілий.

  • ряхтіти

    1. Видавати різкі, гучні звуки, гуркотіти, гриміти (переважно про роботу механізмів, транспортних засобів тощо).

    2. Гучно, незграбно або з натугою пересуватися, рухатися, спричиняючи шум.

    3. Розмовно: голосно, недоладно говорити або співати.

  • оторочкуватість

    Властивість або стан, що характеризується наявністю оторочки — невеликої облямівки, кайми, смужки по краю чогось (зазвичай одягу, тканини).

    У переносному значенні — ознака чогось, що має додатковий, часто декоративний або другорядний, елемент по краях, межі.

  • ряхтітися

    1. (розм.) Готуватися до чого-небудь, збиратися в дорогу, робити приготування, часто метушливо або з певними труднощами.

    2. (розм.) Вагатися, сумніватися, довго обмірковувати щось перед ухваленням рішення або початком дії.