Який стосується табору, пов’язаний з табором (наприклад, отаборене життя).
Який перебуває в таборі, мешкає в таборі (про людей).
У переносному значенні: який належить до певного табору, групи, об’єднання за політичними, ідеологічними тощо поглядами.
-
отаборити
1. (іст.) Оточити табірним укріпленням, облаштувати табір для оборони або стоянки війська.
2. (перен., рідко) Організувати, облаштувати щось на зразок табору; створити тимчасове поселення або притулок.
-
отаборитися
1. Розташуватися табіром, розбити табір для проживання або тимчасового перебування (переважно про військо, мандрівників тощо).
2. Перен. Тимчасово оселитися де-небудь, влаштуватися на певний час (часто з відтінком значення незручності або пристосування).
3. Перен. Зайняти оборонну, захисну позицію; замкнутися в чомусь, ізолюватися.
-
отаборювати
1. Розташовуватися табором, розбивати табір (про військо, мандрівників тощо).
2. Перен. Збиратися, скупчуватися групою, масово займати певну територію або приміщення.
3. Заст. Організовувати табір, створювати умови для розташування табором.
-
отаборюватися
1. Розташовуватися табором, облаштовуватися для тимчасового проживання на певному місці (про групу людей, військо тощо).
2. Перен. Збиратися, об’єднуватися навколо певної ідеї, лідера, формувати табір прихильників.
-
отава
1. Трава, що відростає після скошування або випасання худоби на луці, пасовищі.
2. Місце (поле, луг), де росте така трава, що йде на другий укос або для осіннього випасу.
-
отавиця
1. Трава, що відросла після першого покосу; друга трава на сінокосі.
2. Місце, де росте така трава; ділянка луки, скошена вдруге.
-
отавіт
1. Отавіт — власна назва річки в Україні, лівої притоки Південного Бугу, що протікає територією Вінницької області.
2. Отавіт — власна назва села в Україні, розташованого в Гайсинському районі Вінницької області, на берегах однойменної річки.
-
отавний
1. (біол., с.-г.) Який стосується отави — другого (або наступного) укосу трави на луках або пасовищах після першого скошування або стравлювання.
2. (перен.) Який стосується другого етапу, повторного явища або пізнішого періоду (наприклад, про творчість).
-
отавність
Отавність — властивість за знач. отавний; здатність рослин (переважно трав) давати після скошування нові пагони, що забезпечує можливість отримання другого та наступних укосів.