отавиця

[otɑʋɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Сільське господарство) –

    Трава, що відросла після першого покосу; друга трава на сінокосі.

  2. (Ботаніка) –

    Місце, де росте така трава; ділянка луки, скошена вдруге.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. отавиця, р. отавиці, д. отавиці, з. отавицю, о. отавицею, м. отавиці, к. отавице

Більше записів