1. Трава, що відросла після першого покосу; друга трава на сінокосі.
2. Місце, де росте така трава; ділянка луки, скошена вдруге.
отавиця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Трава, що відросла після першого покосу; друга трава на сінокосі.
2. Місце, де росте така трава; ділянка луки, скошена вдруге.
Відсутні