оторочкуватий
[otorot͡ʃkuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Лінгвістика) –
Від слова “оторочка” — зменш.-пестл. форма до “оторока”.
- (Лінгвістика) –
(Про людину) Такий, що нагадує отрока; юний, молодий, підліткового віку.
- (Література) –
(Перен., рідко) Такий, що має риси недосвідченості, наївності, властиві юнакові; незрілий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оторочкуватий, р. оторочкуватого, д. оторочкуватому, з. оторочкуватого, о. оторочкуватим, м. оторочкуватім