1. Який перебуває в стані глибокої здивованості, збентеження або страху, що позбавляє здатності діяти; заціпенілий, приголомшений.
2. Який виражає такий стан або свідчить про нього.
-
рятівничий
1. Який стосується рятування когось, чогось або призначений для цього.
2. Який має на меті вивести когось із скрутного становища, уникнути небезпеки, несприятливих наслідків.
-
оторопілість
Стан сильного здивування, збентеження або замішання, що виникає раптово і супроводжується втратою здатності швидко реагувати чи діяти; приголомшеність.
-
рятівничість
Рятівничість — властивість за значенням прикметника “рятівничий”; призначеність для порятунку, спасіння когось або чогось.
Рятівничість — діяльність, спрямована на порятунок, надання допомоги в небезпечних, критичних ситуаціях.
-
оторопіло
оторопіло — форма минулого часу середнього роду однини дієслова оторопіти, що означає раптово завмерти, заніміти від сильного здивування, страху, жаху або несподіваної події; опануватися відчуттям повної втрати спроможності діяти чи реагувати.
-
рятувальний
Прикметник, що означає: призначений для рятування когось або чогось, пов’язаний із заходами з порятунку.
Прикметник, що стосується служб, загонів, засобів або обладнання, які використовуються для надання допомоги в аварійних, небезпечних для життя ситуаціях.
Прикметник, який у складі власних назв (наприклад, “Рятувальний круг”, “Рятувальна служба”) позначає організацію, засіб або об’єкт, основним призначенням яких є порятунок.
-
оторопіння
1. Стан раптової втрати здатності рухатися або діяти від сильного страху, подиву, здивування або жаху; заціпеніння, ступор.
2. (у літературі, фольклорі) Міфічна істота, страховище, яке, за народними уявленнями, наводить жах і може паралізувати людину; персоніфікація страху або остовпіння.
-
рятувальник
1. Фахівець або службовець, який займається порятунком людей у надзвичайних ситуаціях (під час пожеж, повеней, обвалів, на воді тощо).
2. Той, хто рятує когось, допомагає уникнути небезпеки, виводить зі скрутного становища.
-
оторопіти
1. Раптово втратити здатність рухатися або діяти від сильного страху, подиву, збентеження; заціпеніти, заніміти.
2. Впасти в стан повного розгубленості, розумової непритомності; остолбеніти.
-
оторопітися
1. Втратити здатність рухатися або діяти від раптового сильного переляку, здивування, подиву; заніміти, заціпеніти.
2. (переносне значення) Впасти в стан повної бездіяльності, розгубленості, розгубитися перед несподіваними труднощами або обставинами.