Древослів

Словник Української Мови

  • розпозичитися

    1. Позичити багато грошей у різних людей або установ, опинитися в боргах.

    2. Розпросити в борг різні речі, взяти багато чого в позику.

  • обпікати

    1. Піддавати сильному тепловому впливу (вогнем, гарячою поверхнею, окропом тощо), спричиняючи пошкодження, опік.

    2. Перен. Різко дорікати, осуджувати, лаяти когось; сильно докоряти.

    3. Діал. Обпалювати, опалювати (наприклад, волосся, щетину).

  • розпозіхатися

    Розпозіхатися — розпастися, розсипатися, розвалитися на частини (про предмети, споруди тощо).

  • обпікатися

    1. Отримати опік (опіки) від вогню, гарячих предметів, рідин або хімічних речовин; обпалити собі шкіру чи частину тіла.

    2. Перен. Зазнати неприємностей, розчарування, моральної шкоди внаслідок власної помилки, довірливості або необережності.

  • розполіг

    1. (геол.) Пологий схил гори або пагорба, що поступово переходить у рівнину; пологий розвил гірського хребта.

    2. (власна назва) Назва географічних об’єктів у Карпатах, зокрема полонини або урочища з пологими схилами.

  • обнятися

    1. Взаємно охопити один одного руками, притиснувшись, виражаючи ніжність, любов, дружбу або підтримку; обійнятися.

    2. (переносне) Щільно з’єднатися, зійтися, охопити собою (про предмети, явища).

  • розполіскувати

    1. Розбавляти, розводити рідину (переважно молоко) водою, роблячи її менш концентрованою або жирною.

    2. Перен. Послаблювати, зменшувати силу, інтенсивність або якість чогось, роблячи більш розведеним, поверхневим.

  • обняття

    1. Дія за значенням дієслова обняти; обхоплювання кого-, чого-небудь руками, притискання до себе.

    2. Стан того, хто обняв когось або обнятий кимсь; поза, в якій хтось обнятий.

    3. Переносно: охоплення, оточення чого-небудь (наприклад, поглядом, думками).

  • обо

    1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Чернігівської області.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Чернігівській області.

  • розполіскуватися

    1. Розлитися, розпливтися, втратити чіткі обриси (про рідину, пляму тощо).

    2. Перен. стати надто м’яким, поступливим, втратити рішучість або чітку позицію.

    3. Розм. багато й безладно говорити, розводити пустопорожні міркування.