1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркот (про різні звуки, часто тривалі або ритмічні).

2. Розм. Почати швидко говорити, часто зворушено або несвязно; забалакати, заторохтіти.

1. Почати гуркотіти, видавати гуркіт, гуркотіння (про звуки, що нагадують кочення або удар важких предметів, роботу механізмів тощо).

2. Розм. Почати швидко, багато і невиразно говорити; забалакати, забурчати.

1. (про птахів, зокрема голубів) Почати гуркати, видавати характерні горлові звуки, часто як ознака залицяння або спілкування.

2. (переносно, розмовне) Заговорити, забалакати, часто швидко, багато або з ентузіазмом.

1. Почати гуркати — видавати короткі, різкі, гучні звуки, схожі на «гур-гур» (про індиків, голубів тощо).

2. Розмовне. Почати говорити сердито, бурчати, скаржитися (про людину).

Загупотітися — діалектне дієслово, що означає почати гупотіти, тобто видавати глухі, короткі, уривчасті звуки (наприклад, як горлиця, тетерук або деякі інші птахи); загуркотіти.

1. Почати гупотіти, тобто видавати низькі, глухі, урчачі звуки, наче від падіння важких предметів або віддаленої канонади.

2. Розпочати швидку, невиразну, приглушену розмову; загомоніти, загудіти (про людей).

3. Розпочати видавати однорідний гул, шум (про природні явища, предмети, техніку тощо).

1. (розм.) Заплутуватися, втрачати чіткість, ставати незрозумілим (про думки, мову тощо).

2. (розм.) Заважати собі в русі через незграбність, невпевненість; плутатися під ногами.

3. (перен., розм.) Заплутуватися в складних обставинах, втрачатися, не знаходити виходу.

Загупати — уживати слово “гупати” як власну назву або термін для позначення дії, процесу або явища в певній галузі знань, техніки тощо.