1. Розширювати, розпросторювати, робити більш широким або вільним простір, площу чогось.
2. Розгортати, розкривати щось згорнуте або стисле (наприклад, тканину, папір).
3. Перен. Поширювати, розповсюджувати якісь ідеї, думки, знання, вплив тощо.
Словник Української Мови
1. Розширювати, розпросторювати, робити більш широким або вільним простір, площу чогось.
2. Розгортати, розкривати щось згорнуте або стисле (наприклад, тканину, папір).
3. Перен. Поширювати, розповсюджувати якісь ідеї, думки, знання, вплив тощо.
1. Оточити рамкою, вставити в рамку (про зображення, фотографію, дзеркало тощо).
2. Перен. Оточити, обмежити щось лінією, смугою, контуром чогось (наприклад, ліс обрамляє поле).
3. Перен. Слугувати фоном, оточенням для чого-небудь, виділяючи, підкреслюючи щось (наприклад, тишу обрамляли співи пташок).
Розпростовуватися — розміщуватися, розташовуватися на великій площі, простягатися у різних напрямках (про предмети, явища).
Розпростовуватися — розповсюджуватися, поширюватися на когось або щось (про абстрактні поняття, дію, стан).
Розпростовуватися — приймати вільну, розслаблену позу, розлягатися, комфортно розміщуватися (про людину або тварину).
1. Оточити себе рамкою, межами; стати обмеженим, окресленим чим-небудь.
2. Перен. Виникнути, з’явитися навколо когось або чогось, утворивши певне оточення, контур або завершену композицію.
Розпросторений — такий, що займає велику площу, має значні розміри у ширину або вглиб; широкий, просторий.
Розпросторений — такий, що поширений на великій території або серед багатьох людей; широко розповсюджений.
Розпросторений — такий, що має багато вільного місця, не тісний; вільний, незахаращений.
1. Те, що оточує, облямовує щось по краях; облямівка, обводка, бордюр.
2. Переносно: супровід, оточення, в якому щось відбувається або представлене; фон, антураж.
3. У техніці та будівництві: конструкція, що оточує та укріплює щось (наприклад, вікно, дверний отвір, картину); рама, коробка.
1. Дія за значенням дієслова “розпросторювати(ся)”; розширення, поширення на більшу площу або простір.
2. (у філософії, релігії) Стан безмежного простору, свободи; просвітлення, осягнення всього сущого, звільнення духу від тілесних обмежень.
1. Такий, що має обрамлення; прикрашений рамкою, окантовкою або чимось, що візуально відокремлює, обмежує або підкреслює.
2. Переносно: такий, що оточений, супроводжується або відбувається на тлі чогось, що створює певне оточення або контекст.
Розширити, збільшити простір чогось, надати чомусь більшої площі або обсягу.
Розмістити, розташувати щось на великому просторі, зайняти ним значну площу.
Перен. Поширити, розповсюдити (думки, ідеї, вплив тощо) на когось або щось.
1. Властивість або стан того, що має обрамлення; наявність обрамлення як елемента композиції, структури чи оформлення.
2. (Перен.) Оточення, супровід явища, події чи іншого елемента, що створює певний контекст, фон або доповнює його зміст.