розпросторення

1. Дія за значенням дієслова “розпросторювати(ся)”; розширення, поширення на більшу площу або простір.

2. (у філософії, релігії) Стан безмежного простору, свободи; просвітлення, осягнення всього сущого, звільнення духу від тілесних обмежень.

Приклади:

Приклад 1:
Спостереження над слов’янською колонізацією вказують досить виразно на її правильне розпросторення, без перескоків і замішань. Коли приймемо, відповідно до звичайного уміщення слов’янської правітчини, що полуднева (українсько-руська) східнослов’янська група сиділа перед своїм розселенням на середнім Дніпрі, — розпросторення середньоруського племені в поріччях Десни, Сули й далі на полудень було б перескоком.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”