1. Обмотатися, обгорнутися чимсь, зав’язавши кінці; оповитися.
2. Перен. взяти на себе зобов’язання, обтяжити себе якимись справами, проблемами.
3. Розм. вступити у близькі стосунки, зв’язок із кимось, часто з негативним відтінком.
Словник Української Мови
1. Обмотатися, обгорнутися чимсь, зав’язавши кінці; оповитися.
2. Перен. взяти на себе зобов’язання, обтяжити себе якимись справами, проблемами.
3. Розм. вступити у близькі стосунки, зв’язок із кимось, часто з негативним відтінком.
1. Пристрій для підключення електроприладів до мережі, що має отвори для штепсельної вилки та контакти, зазвичай вмонтований у стіну або на шнурі.
2. Декоративна деталь у вигляді стилізованого круглого квітка з розпущеними пелюстками, що використовується в архітектурі, меблях, ювелірних виробах.
3. Невелика тарілка або підставка, часто з заглибленням, призначена для варення, джему, меду або під склянку.
4. Візерунок, орнамент або елемент у формі кола, що розходиться від центру симетричними променями, пелюстками або листям.
5. В ботаніці — тип листкової розетки, коли листя щільно розташоване на короткому стеблі біля поверхні землі.
1. Технічний термін, що позначає сукупність труб, каналів, проводів, арматури тощо, які з’єднують основні вузли або агрегати машини, механізму, технологічної установки, будівлі чи споруди для забезпечення їх функціонування (наприклад: паровий котел з обв’язкою, електрична обв’язка, сантехнічна обв’язка).
2. У будівництві та виробництві — конструкція з металевих балок, профілів, тросів тощо, що посилює жорсткість каркаса або охоплює, скріплює якусь конструкцію.
3. У шитті — смужка тканини, якою обшивають край, пройму, комір, борти виробу для обробки та зміцнення.
4. У медицині — матеріал (бинт, пов’язка), яким обвивають частину тіла, а також сама процедура накладання такої пов’язки.
5. У переносному значенні — сукупність додаткових умов, обмежень або зобов’язань, що супроводжують основну угоду, позику, договір тощо.
1. Прикметник до іменника “розетка” у значенні електричного пристрою для підключення електроприладів; призначений для розетки, що стосується розетки (наприклад: розетковий контакт, розеткове з’єднання).
2. Прикметник до іменника “розетка” у значенні декоративної накладки круглої або овальної форми; що має вигляд розетки, прикрашений розеткою (наприклад: розетковий орнамент).
3. Прикметник до іменника “розетка” у ботанічному значенні (щільне колоподібне листя прикореневої частини деяких рослин); розташований або зібраний у вигляді такої розетки (наприклад: розеткове листя).
1. Який має обов’язкову, примусову силу; такий, що зобов’язує до чогось, накладає обов’язок.
2. У мовознавстві: що виражає обов’язок, необхідність виконання дії (про спосіб дієслова).
1. Властивість або стан, що характеризує наявність, кількість або розташування електричних розеток у приміщенні, будівлі чи меблях.
2. У переносному значенні — доступність, зручність підключення до комунікацій, мереж або ресурсів, аналогічна простій наявності електричної розетки.
Обв’язувальник — власна назва, термін, який позначає особу, що здійснює обв’язування (обмотування, зв’язування) чогось, зазвичай у технічному, промисловому або ремісничому контексті; робітник, що займається обмотуванням котушок, арматури, вузлів тощо.
1. Який за формою нагадує розетку (у значенні: невелика тарілка, блюдце або декоративний елемент у вигляді квітки з розпростертими пелюстками).
2. Який має вигляд, будову або форму, подібну до електричної розетки (пристрою для підключення електроприладів).
1. Дія за значенням дієслова “обв’язувати”; процес обмотування чогось, перев’язування навколо чого-небудь для зміцнення, захисту чи декорації.
2. (у техніці, будівництві) Армувальний елемент, конструкція (наприклад, пояс, каркас, обруч), що охоплює та стягує частини споруди чи виробу для надання міцності, жорсткості та цілісності.
3. (у медицині) Накладення пов’язки, бандажа на рану, пошкоджену чи хвору частину тіла.
4. (переносне) Те, що обмежує, стримує чи зв’язує волю, дії, почуття людини.
1. Стосовний до міста Розетта (нині Рашид) в Єгипті, пов’язаний з ним.
2. Стосовний до Розетського каменю — стародавньої стели з викарбуваним текстом трьома мовами, знайденої в Розетті 1799 року, що дозволила розшифрувати єгипетські ієрогліфи.