1. Покрити себе чимось, загорнутися в щось (про одяг, тканину тощо).
2. Перен. Охопити себе якимось почуттям, думкою, станом; заглибитися в щось.
3. Рідк. Обернутися навколо своєї осі, обкрутитися.
Словник Української Мови
1. Покрити себе чимось, загорнутися в щось (про одяг, тканину тощо).
2. Перен. Охопити себе якимось почуттям, думкою, станом; заглибитися в щось.
3. Рідк. Обернутися навколо своєї осі, обкрутитися.
1. Швидко, поспіхом оглянути, озирнути навколишнє, щоб орієнтуватися в просторі або знайти когось, щось.
2. Перен. Ознайомитися з чим-небудь, зробити огляд чогось, щоб скласти загальне уявлення.
1. Те саме, що обгородка — ділянка землі, обмежена парканом, тином або іншою огорожею; обгороджена частина присадибної території.
2. Рідко вживана назва для огорожі, забору, паркану як конструкції, що щось відгороджує.
1. Надавати позику, давати гроші або майно в борг на певних умовах.
2. (переносно) Передавати, поширювати якісь якості, ідеї, звички тощо.
Огороджений, обнесений огорожею, парканом або іншою перешкодою для відокремлення від навколишнього простору.
Захищений, укріплений оборонними спорудами (валами, ровами, стінами тощо).
1. Віддати позичені гроші або майно, розрахуватися з боргами.
2. Позбутися запозиченого, чужого в мові, повернутися до власних, самобутніх мовних норм (про мову, стиль тощо).
1. Дія за значенням дієслова “обгороджувати”; спорудження огорожі навколо чогось, відокремлення певної території за допомогою паркану, тину, металевої сітки тощо.
2. Те, що служить для огородження; сама огорожа, паркан, тин, загорода, конструкція, що відмежовує певну ділянку.
1. Надати позику, дати в борг гроші чи майно.
2. Роздати, розпорошити, втратити через позичання іншим.
Прикметник, що означає: призначений для обгороджування, огороджування, створення огорожі або забору.
1. (розм.) Втратити здатність бачити, стати сліпим або дуже погано бачити; осліпнути.
2. (перен., розм.) Втратити здатність правильно оцінювати ситуацію, розсудливість; стати нерозсудливим, безглуздим.