1. Позбавити розуму, зробити безглуздим або нерозумним.
2. Позбавити сенсу, значення або логіки; зробити беззмістовним, абсурдним.
-
розкантовуватися
1. (спец.) Втрачати кант, край, форму; розвалюватися, розсипатися (про насипні матеріали, вантаж тощо).
2. (перен., розм.) Втрачати зосередженість, дисципліну; починати поводитися розв’язно, нестримано.
-
розкантування
1. Процес дії за значенням дієслова “розкантувати” — зняття канта, обрізання або видалення крайових елементів (наприклад, у столярній справі, при обробці дерева, металу тощо).
2. У техніці та промисловості — операція зняття канта, фаски або гострого краю з деталі, заготовки або матеріалу для надання їй потрібної форми, безпеки чи подальшої обробки.
3. У переносному значенні — позбавлення чогось чітких меж, визначених меж або форм; розмивання, втрата виразності.
-
обезглуздитися
1. Втратити глузд, розум, стати безглуздим, нерозумним.
2. Втратити значення, сенс; стати безглуздим, абсурдним (про явища, ситуації тощо).
-
розкантувати
1. У техніці, будівництві: розібрати, демонтувати кант (бічну частину, край, облямівку) чогось; зняти кантування.
2. У виробництві меблів: зняти, відокремити кант (декоративну кромку, облицювання краю) з поверхні деталі, наприклад, стільниці.
3. Переносно, розмовне: ретельно оглянути, обстежити когось або щось, часто з метою критичної оцінки або виявлення недоліків.
-
обезглуздіти
1. Позбавити розуму, зробити безглуздим, нерозумним; оглупити.
2. Позбавити сенсу, значення; зробити беззмістовним, абсурдним.
-
розкантуватися
1. (у техніці, будівництві) Втратити кутову форму, зіпсуватися по кромках або кутах; розколотися, розсипатися на окремі частини (про матеріали, деталі, конструкції).
2. (переносно, розмовне) Втратити психологічну стійкість, рівновагу; почати погано справлятися з ситуацією, розгубитися, “зламатися”.
-
обезглуздітися
Втратити розум, стати безглуздим, нерозумним.
-
обезголовити
1. Позбавити голови, відрубати або відрізати голову (людині, тварині).
2. Переносно: позбавити керівництва, лідера, зробити безладним, нездатним до організованих дій (про організацію, рух тощо).
-
розкапризований
Який виявляє капризи, примхливу поведінку; налаштований вимагати неможливого або невиправданого.
Який перебуває у стані роздратування або незадоволення, що виражається у примхливості; розпещений.