• обезбарвлений

    Позбавлений кольору, безбарвний.

    Позбавлений яскравості, виразності, емоційності; безликий, вихолощений.

    У біології: що втратив природне забарвлення.

  • розіткатися

    Розіткатися — дієслово, що означає почати іткати (ткати) щось знову, по-новому або в інший спосіб; розпочати процес ткацтва.

    Розіткатися — у переносному значенні: розпочати, започаткувати щось складне, багатопланове, детально продумане (наприклад, сюжет, інтригу, план).

  • обезбарвлення

    1. Процес втрати кольору, знебарвлення; результат такої дії.

    2. (у медицині та біології) Патологічна або природна втрата пігментації, знебарвлення тканин, волосся, шкіри тощо.

    3. (переносне) Позбавлення яскравості, виразності, емоційності; зроблення блідим, невиразним.

  • розітлітися

    1. Почати тліти, розгорятися без полум’я, злегка горіти або нагріватися до стану тління.

    2. Перен. Почати виникати, прокидатися, поступово посилюватися (про почуття, бажання, стан).

  • обезбарвлювання

    Процес втрати кольору, знебарвлення чогось; результат цього процесу.

    У медицині та біології — патологічна втрата нормального забарвлення тканинами організму (наприклад, шкіри, волосся, райдужної оболонки ока).

    У переносному значенні — позбавлення яскравості, виразності, емоційності; зрівнювання, уніфікація, що призводить до втрати індивідуальних рис.

  • розітнути

    1. Розсікти, розрубати, розкрити різким рухом гострого знаряддя (меча, ножа тощо).

    2. Перен. Різко розділити, поділити на частини (простір, масу чогось).

  • обезбарвлювати

    1. Позбавляти кольору, робити безбарвним, блідим.

    2. Переносно: позбавляти яскравості, виразності, емоційності; робити сірим, невиразним.

  • розітнутий

    Розітнутий (від дієслова “розітнути”) — такий, що був розрізаний, розсічений, розколотий ударом гострої зброї або іншого ріжучого предмета; розкритий шляхом розтину.

  • обезбарвлюватися

    1. Втрачати кольоровість, ставати безбарвним, бліднути.

    2. Перен. Втрачати виразність, оригінальність, ставати звичайним, нічим не примітним.

  • обезболений

    1. (про людину) який перебуває у стані, коли не відчуває болю внаслідок дії знеболювальних засобів або медичних маніпуляцій.

    2. (переносно) який позбавлений гостроти переживань, емоційно спустошений або байдужий.