Древослів

Словник Української Мови

  • облудливість

    Властивість або якість того, що є облудним; лицемірство, удаваність, нещирість у вчинках, словах чи намірах.

  • раночком

    Ранкова пора, ранній час доби, перші години після світанку.

  • облудливо

    1. Обманливо, неправдиво, з виглядом щирості, але з прихованим наміром ввести в оману.

    2. Удавано, прикидаючись, із зовнішнім виявом якості, якої насправді немає.

  • облудний

    1. Який облудою, обманом заволодів чим-небудь; отриманий шляхом облуди.

    2. Який характеризується облудою, обманом; обманливий, лукавий.

    3. Який приховує свої справжні наміри під виглядом доброти, щирості; лицемірний.

  • раночок

    1. Зменшувально-пестлива форма іменника “ранок”, що вказує на ранній час доби, першу половину дня або початок чогось, часто з відтінком теплоти та приязності.

    2. Власна назва (топонім) населеного пункту в Україні, зокрема села у Волинській області.

    3. Власна назва (гідронім) річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає у Волинській області.

  • рансьєїт

    Рансьєїт — мінерал класу оксидів і гідроксидів, гідроксид марганцю з формулою Mn²⁺Mn³⁺₆O₁₂·4H₂O, що утворює темно-сірі до чорних кристали або нальоти; рідкісний вторинний мінерал у зонах окиснення родовищ марганцю.

  • облудник

    1. Той, хто облуджує, обманює когось; обманщик, брехун.

    2. (у переносному значенні) Лицемір, лукава людина, яка приховує свої справжні наміри під виглядом доброти, щирості.

  • рант

    1. (взуттєва справа) Тонкий шматочок шкіри, гуми або іншого матеріалу, що пришивається або приклеюється по краю підошви для її зміцнення та захисту від зношування.

    2. (переносне значення) Край, облямівка, кромка чогось; те, що облямовує, окантовує предмет.

    3. (спорт, у тенісі, сквоші тощо) Верхня горизонтальна смуга на стіні корту, що обмежує ігрове поле зверху; удар м’ячем по цій смузі.

  • облудниця

    Облудниця — жіночий відповідник до слова “облудник”; жінка, яка вдає з себе когось іншого, прикидається, обманює оточуючих своєю поведінкою або словами; лицемірка, лукава жінка.

    Облудниця — заст. жінка, яка займається облудою, чаклунством; відьма, чарівниця.

  • рантка

    1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на особу або рід.

    2. У технічному сленгу (переважно в автомобільній тематиці) — розмовна назва деталі, механізму або пристрою, що має іноземне позначення “rank” (наприклад, ступінь, рівень, ряд). Часто стосується селектора автоматичної коробки передач (АКПП), де “рантка” — це селектор перемикання режимів роботи (P, R, N, D, L тощо).