Значення
-
(взуттєва справа) Тонкий шматочок шкіри, гуми або іншого матеріалу, що пришивається або приклеюється по краю підошви для її зміцнення та захисту від зношування.
-
(переносне значення) Край, облямівка, кромка чогось; те, що облямовує, окантовує предмет.
-
(спорт, у тенісі, сквоші тощо) Верхня горизонтальна смуга на стіні корту, що обмежує ігрове поле зверху; удар м’ячем по цій смузі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рант, р. ранта, д. рантові, з. рант, о. рантом, м. ранті, к. ранте
Походження слова (Етимологія)
Слово «рант» походить з німецької мови: від нововерхньонімецького Rand, що означає «край, облямівка, поля книги». У давньоверхньонімецькій мові існувало слово rant(d) зі значенням «обшивка, край щита». Це німецьке слово споріднене з іншими германськими словами, як-от давньоанглійське rand («щит»), давньоісландське rönd («край, грань, щит»), а також з латинським rīma («щілина, тріщина») та англійським rim («край, обід»). Таким чином, «рант» — це запозичення, яке в українській мові використовується для позначення краю або облямівки, зокрема у взутті чи одязі.