Древослів

Словник Української Мови

  • цоркотати

  • регулювання

    1. Дія за значенням дієслова регулювати; встановлення певних правил, норм або порядку для функціонування, розвитку або контролю чогось.

    2. Приведення механізму, пристрою, процесу тощо у стан, що забезпечує нормальну, бажану або найефективнішу роботу; налаштування.

    3. Спеціальний вплив на економічні, суспільні або правові відносини з метою їх упорядкування, стабілізації або зміни відповідно до певних цілей.

    4. У біології — координований комплекс фізіологічних реакцій, що забезпечують підтримання сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу) та пристосування до змінних умов довкілля.

  • цоркотатися

  • регулювати

    1. Встановлювати певні правила, норми або порядок для функціонування чогось; упорядковувати, направляти хід чого-небудь.

    2. Приводити до потрібного стану, рівня або режиму роботи; налаштовувати, коректувати.

    3. У праві: встановлювати правові норми для певних суспільних відносин; закріплювати щось законодавчо.

    4. У техніці: змінювати за допомогою спеціальних пристроїв (регуляторів) параметри роботи механізму, системи тощо для підтримки їх у заданих межах.

  • регулюватися

    1. Бути предметом регулювання; піддаватися встановленню певних правил, норм, порядку дій або параметрів з метою надання стійкості, узгодженості або контролю.

    2. Бути керованим, спрямовуватися або визначатися певними законами, правилами, механізмами або зовнішніми факторами.

    3. Про механізми, пристрої: мати можливість налаштування, зміни режиму роботи або певних характеристик для досягнення потрібного стану.

  • цоркотіння

  • реглан

    1. Фасон одягу (переважно верхнього), у якому рукав становить єдине ціле з плечовою частиною і вшивається в пройму по косій лінії від пахви до горловини.

    2. Одяг (пальто, светр, куртка тощо), пошитий за таким фасоном.

    3. (За прізвищем англійського генерала) Коротке однобортне пальто з таким кроєм рукава, популярне в XIX столітті.

  • цоркотіти

  • реглет

    1. (поліграфія) Тонка металева пластинка, що використовується у ручному наборі для заповнення порожніх місць у рядку або для утворення пробілів між словами.

    2. (поліграфія) У комп’ютерному верстанні — недрукований елемент сторінки, тонка смужка, що відокремлює колонки тексту або виконує декоративну функцію.

  • цугесакі