1. Стосовний до редуктази, властивий їй або пов’язаний з нею.
2. Призначений для визначення активності редуктази або містить її, як у випадку з тест-системами чи реактивами.
-
редуктивний
1. (у філософії, науці) Такий, що зводить складне явище, процес або систему до простіших складових, компонентів або принципів; такий, що пояснює явища вищого рівня через закони та поняття, властиві нижчому рівню.
2. (у мистецтві, дизайні) Такий, що ґрунтується на мінімалізмі, спрощенні форми, відмові від надмірних деталей; зведений до найважливіших, базових елементів.
3. (загальновживане) Спрощений, спростовуючий, що веде до втрати важливих якостей або аспектів при спробі зведення до простої схеми.
-
редуктивність
1. (у філософії, методології) Властивість або принцип пояснення складних явищ, систем або процесів шляхом зведення їх до більш простих, елементарних складових або до законів іншої, зазвичай фундаментальнішої, галузі знання.
2. (у мистецтві, дизайні) Тенденція до спрощення форми, мінімалізму, використання обмежених засобів виразності для досягнення художнього ефекту.
3. (загальне) Схильність до надмірного спрощення, зведення багатогранного явища до однієї, часто вузької, причини або характеристики, що може призводити до втрати суттєвих деталей та спотворення суті.
-
редуктоізомераза
Редуктоізомераза — фермент класу ізомераз, який каталізує одночасну ізомеризацію та відновлення (редукцію) певних органічних сполук, зокрема беручи участь у метаболізмі вуглеводів, наприклад, у перетворенні кетоз в альдози.
-
редуктометрія
1. Метод аналізу речовин, заснований на вимірюванні зміни об’єму газу, що виділяється або поглинається внаслідок хімічної реакції.
2. Розділ аналітичної хімії, що вивчає та використовує методи кількісного визначення речовин на основі вимірювання об’єму газу, що бере участь у реакції відновлення.