Словник Української Мови
1. Який стосується редукції, призначений для редукції; такий, що зменшує, послаблює або спрощує щось.
2. У техніці, хімії, фізиці: такий, що виконує операцію зменшення, зниження або перетворення до простішої форми (наприклад, редукувальний клапан, редукувальний поділ).
3. У мовознавстві: такий, що стосується редукції звуків (послаблення або зникнення звуків у мовленні); ослаблений (про звук, голосний).
1. (лінгв.) Зміна або послаблення звуків у мові, особливо голосних у ненаголошених складах, що призводить до зменшення чіткості артикуляції або втрати звука.
2. (біол.) Процес зменшення, спрощення чи дегенерації органів, тканин або функцій організму в процесі еволюції.
3. (філос., лог.) Методологічний принцип зведення складних явищ, процесів або понять до більш простих, елементарних форм або до явищ іншої природи для пояснення.
4. (хім., техн.) Процес відновлення, тобто віднімання кисню або приєднання водню до речовини; зменшення валентності хімічного елемента.
5. (матем.) Перетворення, спрямоване на спрощення виразу, системи рівнянь, матриці тощо шляхом зменшення кількості їхніх елементів або параметрів.
1. Зменшувати, скорочувати кількість, обсяг, розмір чогось; робити меншим, простішим.
2. У лінгвістиці: послаблювати або втрачати звук (голосний) у ненаголошеній позиції, часто зі зміною його якості або повним випаданням.
3. У хімії: відновлювати, тобто відбирати кисень або додавати водень до речовини; знижувати ступінь окиснення елемента.
4. У техніці та технології: зменшувати складність, розміри або кількість деталей у механізмі, системі чи процесі.
5. У математиці: спрощувати вираз, рівняння або задачу, зводячи їх до простішого або зручнішого вигляду.
6. У мистецтві: спрощувати форму, зводити зображення до головних, найважливіших елементів.
1. Зменшуватися в кількості, обсязі, інтенсивності; скорочуватися, спрощуватися.
2. У лінгвістиці: втрачати звук або склад у вимові, особливо про голосні в ненаголошених складах; спрощуватися в звуковому складі.
3. У хімії: змінюватися внаслідок реакції відновлення, приєднуючи водень або втрачаючи кисень.
4. У техніці та технологіях: зменшуватися за розмірами або складністю; спрощувати конструкцію.
1. (у хімії) що має властивість віддавати електрони або знижувати ступінь окиснення іншого елемента в хімічній реакції; відновний.
2. (у техніці, біології, загальновживане) що зменшує, послаблює або спрощує щось, зводить до простішої форми.