Словник Української Мови
1. Такий, що дає бажаний результат, ефективний; результативний.
2. У спорті: такий, що характеризується досягненням конкретного спортивного результату (наприклад, перемоги, нічиєї, забитого м’яча).
3. У лінгвістиці: такий, що виражає завершеність дії та її результат (про дієслівний вид або значення).
Властивість або стан того, що є результативним; здатність забезпечувати конкретний, бажаний результат, ефективність у досягненні поставленої мети.
У лінгвістиці: категорія дієслова, що виражає завершеність дії та її наслідок, доведеність до кінцевого результату.
1. Так, що дає бажаний результат; ефективно, продуктивно.
2. Так, що свідчить про досягнення результату; з видимим, конкретним наслідком.
1. Який є результатом чогось, виражає наслідок або підсумок дії, процесу.
2. (У лінгвістиці) Такий, що означає стан, який виник як наслідок, результат попередньої дії (про дієприкметники та форми дієслів).
Який є результатом, наслідком чогось; такий, що виникає як підсумок певних дій, процесів або станів.
У лінгвістиці (синтаксисі): такий, що виражає наслідок, результат дії, позначеної дієсловом-присудком; що належить до групи предикативів, які вказують на стан як підсумок попередньої дії (наприклад, у конструкціях типу “він прийшов у злість”).