1. Бути результатом, наслідком чогось; завершуватися якимось результатом.
2. (У математиці, техніці) Давати в результаті певну величину, показник; виводити підсумок обчислень.
Словник Української Мови
1. Бути результатом, наслідком чогось; завершуватися якимось результатом.
2. (У математиці, техніці) Давати в результаті певну величину, показник; виводити підсумок обчислень.
результуватися — бути результатом, наслідком чогось; завершуватися якимось результатом, мати щось своїм підсумком.
Який є результатом, наслідком чогось; такий, що утворився внаслідок певних дій, процесів або явищ.
Резупінація — у католицькій літургіці: коротка музична фраза або мелодійний оборот, що виконується солістом або хором після співу алелуїї під час меси, зазвичай перед читанням Євангелія.
Резупінація — у західноєвропейській музиці (особливо середньовічній та ренесансній): вокальна або вокально-інструментальна композиція на біблійний текст, що виконувалася під час літургії замість втраченого фрагменту григоріанського хоралу або як його розширення.
1. Власна назва річки в Європі, що протікає територією Швейцарії, Австрії, Ліхтенштейну та Німеччини, ліва притока Рейну.
2. У медицині та біології — система груп крові, що класифікується за наявністю або відсутністю на поверхні еритроцитів специфічного антигену (резус-фактора); також сам цей антиген.