результативність

Властивість або стан того, що є результативним; здатність забезпечувати конкретний, бажаний результат, ефективність у досягненні поставленої мети.

У лінгвістиці: категорія дієслова, що виражає завершеність дії та її наслідок, доведеність до кінцевого результату.

Приклади:

Приклад 1:
Невисокі на зріст (160—170 см) остров’яни вперто намагалися жити виключно за рахунок збиральництва й мисливства палеолітичного стилю, проте, незважаючи на певні технологічні новації (у процесі виробництва мисливської зброї та знарядь праці почали використовувати мікроліти, лук і стріли з крем’яними наконечниками тощо), результативність застарілих методів полювання на дрібних тварин залишалася мізерною. Постійне недоїдання тривало, тому кількість мешканців архіпелагу не перевищувала 22 тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Дослідження підтвердили точку зору Портера і Лоурера про те, що висока результативність є основною причиною повного задоволення працівника, а не її наслідком. Теорія довела, щo мотивація не є простим елементом у ланцюгу причинно- наслідкових зв’язків.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
Для кожного із цих “вимірів” визФ начаються взаємозалежні цілі, результативність яких оцінюється на основі взаємообумовлених критеріїв. Так, наФ приклад, якщо поставлено мету довести показник ROI (коФ ефіцієнт прибутку на інвестований капітал) до величини А, то для цього число клієнтів компанії потрібно збільшити на В%.
— Котляревський Іван, “Енеїда”