1. Філософська концепція, що розглядає відношення (реляції) як первинну та фундаментальну категорію буття, яка має пріоритет над субстанцією чи окремими об’єктами; напрям у філософії, що акцентує на взаємозв’язках між явищами, а не на їхній самодостатності.

2. У соціології та соціальній теорії — підхід, що вивчає соціальні явища не через властивості індивідів чи інституцій, а через мережі стосунків, взаємодій та соціальних зв’язків між ними.

1. (істор.) Офіційний письмовий звіт, доповідь про якусь подію, перебіг справи, особливо від дипломатичного або військового представника до вищої інстанції.

2. (філос., лог.) Відношення, взаємозв’язок між предметами, явищами або поняттями; одна з основних логічних категорій.

3. (заст., рідко) Стосунки, зв’язки між людьми.

1. (від нім. Riemen) Застаріла назва одиниці вимірювання довжини, що дорівнює приблизно 5 метрам; міра довжини, яка використовувалася в західноєвропейських країнах.

2. (від нім. Reem) Технічний термін для позначення пристрою або деталі у вигляді жолоба, труби, відкритого каналу для стоку рідини, наприклад, у паперовому виробництві або гірничій справі.

3. (від англ. rem, скорочення від roentgen equivalent man) Фізичний термін, позасистемна одиниця еквівалентної дози іонізуючого випромінювання, що враховує його біологічну ефективність; застаріла одиниця, замінена зівертом (1 рем = 0.01 зіверта).

1. У мовознавстві — інформативно найважливіший, новий компонент висловлювання, який протиставляється темі (даному, відомому) і несе основне комунікативне навантаження; актуальний член речення.

2. У давньогрецькій міфології — богиня, персоніфікація сили та швидкості, одна з дочок океаніди Стикс і титана Палланта, соратниця Зевса.

1. (іст.) Податок на нерухоме майно, що існував у деяких європейських країнах, зокрема в Австро-Угорщині, а також на західноукраїнських землях у складі Польщі між світовими війнами.

2. (перен., рідк.) Важкий, обтяжливий податок або борг; тягар, обов’язок, що гнітить.