• релятивіст

    1. Прихильник релятивізму — філософського вчення, що заперечує абсолютний, об’єктивний характер пізнання, вважаючи його відносним та умовним.

    2. Фізик або дослідник, який вивчає або підтримує принципи теорії відносності Альберта Ейнштейна.

  • релятивістичний

    1. (фіз.) Пов’язаний з теорією відносності Альберта Ейнштейна, що описує закони руху для тіл, швидкість яких порівнянна зі швидкістю світла; такий, що враховує ці принципи (напр., релятивістична механіка, релятивістична швидкість).

    2. (філос.) Пов’язаний з релятивізмом; такий, що виходить з принципу відносності, умовності знань, моральних норм тощо; релятивістський.

  • релятивістський

    1. (фіз.) Пов’язаний з теорією відносності (релятивістською фізикою), що описує рух тіл зі швидкостями, порівнянними зі швидкістю світла, або загальні принципи цієї теорії (наприклад: релятивістська механіка, релятивістські ефекти).

    2. (філос.) Пов’язаний з релятивізмом, тобто концепцією, що заперечує абсолютність і універсальність знань, істини, моральних норм тощо, вважаючи їх відносними та обумовленими певними обставинами (наприклад: релятивістська теорія пізнання).

  • релятивний

    1. Який існує або розглядається не сам по собі, а лише у відношенні до чогось іншого; відносний.

    2. У філософії та логіці: що виражає відношення між предметами або поняттями, а не їхню абсолютну сутність.

    3. У лінгвістиці: що стосується відносних займенників, прислівників або речень, які вказують на об’єкт та встановлюють зв’язок із головною частиною вислову (наприклад, релятивне місцезнамення “який”).

  • релятивність

    1. Філософський та науковий термін, що позначає відносний характер знань, істини, моральних норм тощо, залежність їх від конкретних умов, обставин або точки зору спостерігача.

    2. У фізиці — властивість простору, часу та фізичних законів, що полягає в їхній залежності від системи відліку; фундаментальна основа спеціальної та загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна.

    3. У лінгвістиці — відносність, залежність значення мовної одиниці (слова, форми) від контексту або ситуації спілкування.