релятивність

1. Філософський та науковий термін, що позначає відносний характер знань, істини, моральних норм тощо, залежність їх від конкретних умов, обставин або точки зору спостерігача.

2. У фізиці — властивість простору, часу та фізичних законів, що полягає в їхній залежності від системи відліку; фундаментальна основа спеціальної та загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна.

3. У лінгвістиці — відносність, залежність значення мовної одиниці (слова, форми) від контексту або ситуації спілкування.

Приклади:

Приклад 1:
Як екзистенціаліст Домонтович міркує про сутність людини, поставленої поза історію і суспільним буттям, про множинність її ідентичності, про плинність часу та релятивність істини, про абсурдність життя та нездійсненність свободи. Тому всі його герої в свій спосіб проживають цілий спектр екзистенційних станів, серед яких тривога, нудьга, непевність, навіть невроз, які з часом найдуть своє втілення на сторінках Камю і Сартра.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”