релятивний
[rɛljɑtɪʋnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Який існує або розглядається не сам по собі, а лише у відношенні до чогось іншого; відносний.
-
У філософії та логіці: що виражає відношення між предметами або поняттями, а не їхню абсолютну сутність.
-
У лінгвістиці: що стосується відносних займенників, прислівників або речень, які вказують на об’єкт та встановлюють зв’язок із головною частиною вислову (наприклад, релятивне місцезнамення “який”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. релятивний, р. релятивного, д. релятивному, з. релятивного, о. релятивним, м. релятивнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «релятивний» означає «відносний». Воно походить із західноєвропейських мов: німецької, французької та англійської, де відповідні слова (relativ, relatif, relative) мають те саме значення. Ці слова походять від пізньолатинського relativus, що означає «відносний», яке пов’язане з relatio — «несіння назад; повідомлення; передача; відношення». Relatio утворене від дієприкметника relatum, що складається з префікса re- (назад) і дієприкметника latum (від дієслова tollo — «піднімаю»). Це дієслово споріднене з грецьким τλήναι (терпіти, переносити), давньоіндійським tulayati (піднімає, зважує), готським þulan (переносити, терпіти) та сучасним німецьким dulden (терпіти). Таким чином, слово «релятивний» має глибоке коріння в індоєвропейській мовній сім’ї.