Словник Української Мови
1. (від лат. remanens — той, що залишається) — такий, що залишається, зберігається після припинення дії зовнішньої сили або фактора, що його викликав; залишковий (переважно у фізиці, техніці, медицині).
2. (перен., спец.) — такий, що має тривалий, стійкий характер; залишковий, постійний (наприклад, про явища, наслідки, властивості).
1. Фармацевтичний препарат, синтетичне противірусне лікарське засоб, похідне адамантану, що застосовується для профілактики та лікування грипу (переважно типу А) та кліщового енцефаліту.
2. Міжнародна непатентована назва (МНН) діючої речовини — римантадин, що є основою однойменних лікарських препаратів.
1. Коротке зауваження, пояснення або коментар автора до тексту, зокрема вказівка для акторів щодо обстановки, поведінки, інтонації тощо в драматичному творі.
2. Додаткове зауваження або короткий коментар, висловлений під час розмови, обговорення чи виступу.
1. У генетиці та молекулярній біології — утворювати нові комбінації генетичного матеріалу (генів, ділянок ДНК) внаслідок обміну ділянками між гомологічними хромосомами, молекулами ДНК або РНК.
2. У фізиці плазми та хімії — з’єднуватися або змушувати з’єднуватися іони, атоми або частинки, що були роз’єднані, з утворенням нових стабільних структур.