Словник Української Мови
Буква
1. У генетиці та молекулярній біології — утворювати нові комбінації генетичного матеріалу (генів, ділянок ДНК) внаслідок обміну ділянками між гомологічними хромосомами, молекулами ДНК або РНК.
2. У фізиці плазми та хімії — з’єднуватися або змушувати з’єднуватися іони, атоми або частинки, що були роз’єднані, з утворенням нових стабільних структур.
Приклад 1:
Це зв’язано з тим, що при напругах, більших за нU , швидкість іонів досягає великих значень, і всі іони, що виникли в газі, на шляху до електродів не встигають рекомбінувати в нейтральні молекули. Максимальна сила струму нU при даній інтенсивності іонізатора назив а- ється струмом нас ичення, причому 0eNIн = , 0N – кількість пар одновален т- них іонів, що утворюються в об’ємі газу під дією іонізатора за одну секунду.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Однак вони захоплюються пастками, внаслідок чого втрачають свою рухливість, тобто зда т- ність рекомбінувати з іонами активатора. Звільнення електрона з пастки вимагає певної енергії, яку електрони можуть отримати, наприклад, від теплових кол и- вань ґратки.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”