1. Заняття ремеслом, професійна діяльність ремісника.
2. (перен., заст.) Дрібна, рутинна робота, що вимагає більше технічної майстерності, ніж творчого задуму; ремісницький підхід у будь-якій справі.
-
ремісникувати
1. Займатися ремеслом, працювати ремісником.
2. (Переносно) Робити щось неуміло, кепсько, на рівні недосвідченого ремісника; майструвати.
-
ремісникуватися
1. Займатися ремеслом, працювати ремісником.
2. (У переносному значенні) Робити щось недбало, кепсько, аматорсько; копирсатися.
-
ремісництво
1. Заняття ремеслом; сукупність професій, пов’язаних із ручним виробництвом товарів, що зазвичай потребує навичок та спеціальних знань.
2. Історично — соціально-економічний устрій, заснований на дрібному товарному виробництві, характерний для міст середньовіччя та раннього нового часу, що ґрунтувався на праці самостійних майстрів-ремісників, об’єднаних у цехи.
3. Переносно — висока майстерність, вміння, професіоналізм у будь-якій галузі діяльності.