1. (заст.) Те саме, що любий — такий, що викликає почуття любові, прихильності; милий, дорогий, коханий.
2. (діал.) Уживається як ласкаво-зменшувальна форма звертання до близької, рідної людини (дитини, коханої).
-
люби-мене
Народна назва рослини з родини гвоздикових (Dianthus barbatus), відомої як турецька гвоздика, що має дрібні квітки, зібрані в щиткоподібні суцвіття різних кольорів, та традиційно використовується в декоративному садівництві.
Народна назва рослини з родини первоцвітних (Cyclamen), відомої як цикламен або альпійська фіалка, що має характерні загнуті назад пелюстки квіток та серцеподібні листки, часто вирощується як кімнатна чи садова декоративна рослина.
-
любимець
1. Той, кого особливо люблять, кому надають перевагу серед інших; улюбленець.
2. Той, хто користується особливою прихильністю, популярністю в суспільстві, у певному колі.
3. (заст.) Коханка, коханий; фаворит, фаворитка.
-
любимий
1. Який викликає почуття любові, прихильності, дуже дорогий комусь; такий, що його люблять.
2. Уживається як ласкаве звертання до дорогої, коханої людини.
3. Який найбільше подобається, до вподоби; улюблений.
-
любимиця
1. Жінка або дівчина, яку хтось дуже любить, до якої відчуває особливу прихильність, ласку; кохана, улюблена.
2. Тварина (переважно домашня), яка є улюбленицею свого господаря.
3. Перен. Явище, предмет або діяльність, які викликають у когось особливу прихильність, захоплення.
-
любимівна
1. (від “любити” + “мовна”) — власна назва української мовної школи або курсу, метою якого є вивчення мови через розвиток емоційного зв’язку з нею, подолання мовних бар’єрів та страху помилки, часто з використанням творчих і комунікативних методик.
2. (заст., рідк.) — жіноча форма від “любимівний” (той, що любить мову, зацікавлений у мові); людині, яка цікавиться мовознавством або з особливою ніжністю ставиться до рідної мови.
-
любимович
1. Прізвище українського походження, що вказує на нащадка або рід, пов’язаний з особою на ім’я Любим.
2. Історичне прізвище, яке носили представники української козацької старшини та шляхти, зокрема гетьман Війська Запорозького Іван Любимович (кінець XVII — початок XVIII ст.).
-
любимочка
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “любимка” — жінка або дівчина, яку хтось дуже любить, кохана.
2. (переносно) Про когось або щось улюблене, найдорожче, те, що викликає особливу прихильність (про людину, тварину, річ тощо).
-
любимчик
1. Людина (переважно дитина або підліток), яку хтось виділяє серед інших, ставиться до неї з особливою прихильністю, ласкою або поблажливістю.
2. Той, хто користується особливими привілеями, симпатією керівника, колективу тощо, часто незаслужено.
-
любина
1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Львівській областях.
2. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра (протікає Львівською областю).
3. Заст. або діал. Те саме, що малина (рослина Rubus idaeus або її плоди).