1. Піддаватися дії рентгенівських променів з метою медичного дослідження або лікування; проходити рентгенографію чи рентгеноскопію.
2. (у фізиці) Набувати властивостей, характерних для рентгенівського випромінювання, або генерувати його.
-
рентгенкабінет
Приміщення, обладнане рентгенівським апаратом для діагностичного дослідження пацієнтів шляхом рентгенографії чи рентгеноскопії.
-
рентгенметр
Прилад для вимірювання інтенсивності рентгенівського випромінювання, дози опромінення або експозиційної дози.
-
рентгено
1. Перша частина складних слів наукового та технічного характеру, що вказує на пряме відношення до рентгенівського випромінювання, рентгенівської діагностики або рентгеноструктурного аналізу (наприклад: рентгеноскопія, рентгенотерапія, рентгенолог, рентгеноапарат).
2. Розмовне скорочення від «рентгенівське відділення» або «рентгенкабінет» у медичних закладах (наприклад: «Пацієнта направили на рентгено»).
-
рентгеноанатомія
1. Розділ анатомії, що вивчає будову та функції органів і систем живого організму за допомогою рентгенівського випромінювання.
2. Сукупність даних про нормальну будову органів та систем людини, отриманих засобами рентгенологічного дослідження.