Властивість за значенням слова «ледачий»; небажання працювати, уникання роботи, лінощі.
Поведінка, вчинки ледачої людини; лінощі.
-
ледачіти
1. Бути ледачим, лінивим; бездіяльним, марнувати час.
2. Розпусно, безпутно поводитися; вести розгульне життя.
-
ледачітися
1. Бути ледачим, лінивим; ухилятися від роботи, обов’язків.
2. (Уживається також у формах доконаного виду “зледачітися”, “поледачітися”) Ставати ледащим, лінивим; звикати до бездіяльності.
-
ледачкуватий
Який схильний до ледарства, байдикування; ледачий, лінивий.
-
ледачкуватість
Властивість за значенням до прикметника “ледачкуватий”; схильність до ледарства, неохайності, недбалості у виконанні справ або у зовнішньому вигляді.
-
ледачо
1. (розм.) Те саме, що ледачий; у сполученні з дієсловами означає виконання дії ліниво, без старання, неохоче.
2. (заст.) Погано, недбало, неякісно.
-
ледащий
1. Який нехтує своїми обов’язками, працею; лінивий, бездіяльний, марнотратний.
2. Нікчемний, поганий, негідний; такий, що не заслуговує на повагу.
3. У значенні іменника: ледар, нероба.
-
ледащиця
1. Жінка або дівчина, схильна до ледарства, бездіяльності, яка ухиляється від роботи; ледащиця.
2. Розм. Про жінку або дівчину, яка поводиться легковажно, безпутно; гультяйка.
-
ледащичка
Власна назва української народної пісні ліричного, часто жартівливого або сатиричного змісту, в якій головною героїнею є дівчина-ледащиця (ледарка).
-
ледащіти
1. Ставати ледащою, нерозумною, безвідповідальною людиною; поводитися як ледащо, марнувати час, лінуватися.
2. Розбещуватися, морально псуватися, втрачати чесність, добрі якості.
3. (заст.) Псуватися, гнити, розкладатися (про органічні речовини).